Сучасна Мавка та фентезі-поп.

«Втікала» як декларація свободи особистості

Перший майже за рік мовчання кліп є продюсерським дебютом співачки Христини Соловій та переосмислює долю Мавки з драми-феєрії «Лісова пісня» Лесі Українки в сучасному контексті.

Події кліпу розгортаються у супергеройському фентезі-всесвіті «Лісової пісні» Лесі Українки. Відео починається з цитати Мавки: «Ну як таки, щоб воля та пропала? Се так колись і вітер пропаде!». За словами співачки ця фраза є лейтмотивом синглу та символізує, що неможливо жити без волі почуттів і права вибору, без волі, що варто жити за покликом серця, а не так, як написано в казках.

Пісня «Втікала» — це декларація свободи особистості, гімн втечі від чужих казок про нав’язане майбутнє героїні. У кліпі Мавка, що за правилами міфів та казок, вимушена жити в лісі, втікає в цивілізацію та доводить, що правила про «долю героїні» — умовні.

Спадкоємиця українського казкового ретровейву 90-х

Сингл «Втікала» анонсує довгоочікуваний вихід першого за три роки альбому «Rosa Ventorum» (з лат.«Роза вітрів»), який складатиметься з 4 частин, що вийдуть окремо.

Саундпродюсером виступив Павло Литвиненко, відомий роботою над платівкою Христини «Любий Друг», а також як учасник гурту «Бумбокс». Ідеєю альбому буде тема подорожі та віднайдення власного загубленого шляху.

У новому релізі Христина Соловій виступає послідовницею казкового ретровейву мрійників поп-сцени 90х, таких як Руся, Ірина Білик, «ВВ» та інших, хто звертався до фентезійних фольклорних світів Лесі Українки та Миколи Гоголя. Свій власний музичний всесвіт довершує авторським жанром — фентезі-поп, — музики, що будується на казкових метафорах, мелодиці народних пісень, фентезійному світі міфології та створенням магії у кліпах. «Моя Мавка передає привіт Русалоньці Русі у 90-ті», — коментує Соловій.

«На сукні мої квіти ожили і я вже не така як була»

Христина Соловій: «Лірика у пісні «Втікала» побудована на негативній конотації «казок». Звичні чарівні казки у тексті пісні є моделлю світобудови суспільства, чужих історій, які люди видають собі та іншим за рольову модель. Мавка — це персонаж з української міфології, напівказкова істота, яка вимушена жити в лісі, бо так вирішили люди, які створили цю казку. Але коли обмежують її волю, вона почуває себе незатишно, саме тому її манить втеча, подорож у інший світ, нову цивілізацію. Якби я прийняла очікування суспільства щодо мене, — і залишилась у нав’язаних «казках», то зараз або співала б російською, або залишилась жити у пригніченому середовищі міщанства. Для мене це чужа історія, яку суспільство видавало за мою. Мені співзвучний вибір Лесі Українки: «Своїм життям до себе дорівнятись!». Мій шлях — йти за покликом серця, не зраджуючи собі. У метафорі «на сукні моїй квіти дикі ожили і я вже не така як була» я оспівую момент катарсису дозрівання, переродження, відмови від ілюзорного «его», усвідомлення своєї суб’єктності, себе як творця свого щастя і авторки своєї історії.

Тому цією піснею я звертаюся до усіх великих мрійників та мрійниць, бунтарів та бунтарок, які заблукали у буднях, віднаходити власний шлях та йти до власної мрії, а не до тієї, яка їм пасувала б на думку оточення. Світ достатній! Тут є місце для кожного. Втікайте від нав’язаних казок про ваше майбутнє, шукайте власну дорогу та будьте творцями власної історії. І тоді на вас чекатиме магічний шлях, який не зрівняється з чужими казками».