Нещодавно під Львовом завершився один із найбільших фестивалів України — Zaxidfest. Багато його відвідувачів ще не оговталися від грандіозного фестивалю «Файне Місто».

Якщо ви також були його гостем, то ви вже встигли повернутися до звичного темпу життя, а відчуття пилу у легенях минуло. Пропонуємо повернутись у тернопільське минуле, де можна було безтурботно гуляти територією вільних людей й відчували рок-музику з кожного куточку усім тілом і душею.

А навіщо потрібні українські музичні фестивалі?

Серед музичної тусовки панує думка, що немає сенсу їздити на українські фести, коли з безвізом можна нарешті вриватися на фестивалях рівня Sziget, Open'er, Wacken Open Air і десятою дорогою обходити вітчизняне. Лайн-ап на закордонних стовідсотково жирніший, та і якщо їхати принципово заради лайн-апу, то у тому ж Києві таких гігантів як Atlas Weekend та UPark не перевершити.

Багато людей дійсно не розуміють, чому ще хтось відвідує ці «Західфести» та «ФМ» — з часів коли привозили начебто актуальних хедів (як Сrystal Сastles та Editors на Zaxidfest 2017) та сама аудиторія вже не отримує нової дози, а аргумент «їхати за атмосферою» для них не переконливий.

Але десятки тисяч відвідувачів цього року доводять абсолютно протилежне. Значну частину аудиторії західноукраїнських фестів складають саме мешканці областей, у яких відбувається фестиваль. Цінність цієї події для них значно вища, ніж для мешканців столиці.

«Файне Місто» — один з небагатьох українських фестів з цілісною концепцією. Його мета — створити територію вільних людей, де музика виступає основним елементом об’єднання.

В Києві тільки у вихідні відбувається кілька концертів одночасно, що змушує людей робити вибір на кого піти, адже аудиторії цих артистів іноді перетинаються, як було, наприклад, з Rhye та Майлзом Кейном. У західних областях окрім літніх фестивалів не побачиш зірок європейського чи світового рівня.

Цього року, звичайно, є виключення, оскільки до Львова та Харкова з сольним концертом приїздили Enter Shikari, а восени очікуються виступи OOMPH!, The Rasmus та White Lies. Усі ці гурти вже виступали за межами Києва у рамках літніх оупен-ейрів, тому дуже приємно, що українська географія саме їх сольних виступів поширилася на інші області.

Географія «Файного міста» не обмежується громадянами України. В цьому році, наприклад, по «Файному» розгулювала відома блогерка Олеся, яка веде YouTube-канал «Брыщ», присвячений рок-музиці. Її огляд тогорічного німецького фестивалю Wacken набрав 135 тисяч переглядів й очікувалося, що цього року вона також поїде на якийсь великий фест в одну з центральних країн Європи. Та її вибір пав саме на «ФМ», про пригоди на якому вона зняла досить детальне та атмосферне відео, яке вже набрало більше 230 тисяч переглядів.

Українці, які працюють чи навчаються за кордоном (Польща, Німеччина) також відвідують «Файне місто». Поїздка на українські фестивалі для них  — це велика концентрація відчуття, що ти вдома.

Концепція вільних людей

«Файне Місто» — один з небагатьох українських фестивалів з цілісною концепцією. Його мета — створити територію вільних людей, де музика виступає основним елементом об’єднання. Якщо уважно слідкувати за комунікацією «ФМ» у соцмережах, можна помітити, що кожен пост підпорядковується цій ідеології. Усі вони адресовані одній аудиторії — вільним людям. 

Людям, які заздалегідь купують квитки гуртом в один вагон, щоб починати «фестивалити» ще з поїзда. Людям, котрі принципово живуть у наметових містечках, щоб не втрачати ні хвилини відведеної на фестивальний відрив. Людям, які разом з речами найпершої потреби везуть з собою чудернацькі костюми та маски, щоб виглядати яскраво.

Багато хто приїздить на цей фестиваль взагалі не заради виконавців, а щоб почіллити в наметовому містечку зі своєю компанією та завести нові знайомства. Наметове — то вже давно інша держава, де великі компанії об’єднуються під власним гаслом і прапором, і закликають фестивальних пішоходів до них на «кружку миру».

Інфраструктура

Цьогорічний врив за розкладом розпочався з нульового дня. В цей день фестивальники могли з четвертої години ранку вирушити шатлом із залізничного вокзалу на територію фестивалю, розкласти свої намети. Й це були не тільки звичайні маршрутні таксі, а й великий сучасний автобус.

Тож всі хто прибув до міста о третій ночі чи раніше, не доводилося шукати притулку — вони могли одразу вирушити на територію фесту і ставити намети. Душ з холодною водою також працював з нульового дня і функціонував без технічних перебоїв. Гарячий душ був доступний, хоча інколи жив своїм життям.

У програмі нульового дня зазвичай немає виступів на основних сценах, проте працював лекторій, кінотеатр та «Кайфанемо Паб». Ну і звичайно бари та фудкорти були в повній готовності пригощати вільних людей прохолодними, але зігрівальними напоями та смачною їжею. Термінали для безготівкової оплати спрацьовували у 97% випадків. Загалом, жити на фестивалі, у порівнянні з минулим роком, стало дійсно комфортніше.

Файні плюшки

Окрему увагу варто приділити цьогорічним приємним дрібницям для відвідувачів фестивалю. Усі фестивальники, які придбали абонемент у платне наметове містечко, крім стандартних опцій, а саме безкоштовних дров, душу та проживання на території, що охороняється, отримали так звану «Файну торбу».

Туди входила пластикова пляшка, у яку можна було налити будь-які напої на барі, щоб не використовувати одноразові стакани. Такі передвісники zero-waste ще не дійшли до того ж самого «Атласу», хоча багато європейських фестів активно здають багаторазові пластикові стакани під депозит.

На жаль, якість матеріалу, з якої виготовлена торба бажала кращого — моя торбинка розійшлася по швах на другий день. Також у «Файну торбу» входив дощовичок, картки зі знижками на бар і сніданки, знижка на гарячий душ (а ви часто зустрічали гарячий душ на фестивалях?) та засоби контрацепції.

Нетворкінг в обмін на ящик пива

Також у торбі був набір карток із цифрами, секрет яких можна було дізнатись після ознайомлення з інструкцією від пива «Тернопільське». Зібраний набір цифр від 1 до 15 можна було обміняти їх на ящик пива! Ідеальна умова для маленької фест-родини. Але навіть зібравши 6 людей зі своєї компанії наметового, учасник не міг набрати відповідну кількість цифр, тому єдиним шляхом здобути ящик пива було спілкування з іншими фестивальниками! Просто підходиш і демонструєш свої картки, як кепси з покемонами в дитинстві. Чого не зробиш заради ящика пива.

Паті на Мейні

Main stage відкривали Dance party. Dance! Dance! та «Карна». Перед виступом «Карни» ведучі згадали тогорічну особливість сетлісту гурту — вони грали близько 10 разів один і той самий трек «Вітролом» заради зйомок кліпу. Чесно кажучи, тоді це досить розчарувало і довелося відвідати багато концертів, щоб забути про той фейл. Цього ж року програма і виконання були на висоті, а про півгодинний репіт пісні «Вітролом» згадується з усмішкою.

Хедами 1-го дня були Eskimo Callboy. Вони вже четвертий рік поспіль приїздять до України на літні фести і з кожним роком їх фан-база зростає. У 2017-му вони також виступали на «Мейні», але близько 18:00. Цьогоріч гурт влаштував свою наймасштабнішу в Україні метало-дискотеку вже вночі. Стріляли хітами один за одним, а в кінці ще й вистрелили феєрверком з конфетті. Настрій після їх шоу підскочив до рівня платиново-святкового. Але зникнення хедів зі сцени зовсім не означало завершення програми. «Кайфанемо stage», Light stage та Beach stage мали розважальні програми майже до самого ранку.

Запальні жінки були господинями головної сцени на другий день фестивалю. Спочатку це був швейцарський гурт Kadebostany, які такі ж часті гості на українській сцені, як і Nothing but Thieves. Під покровом ночі їх музика накривала аудиторію казковими чарами, ніжною потужністю та щирістю. Багато з тих, хто бачив їх вперше, відмітили, що не очікували такого потужного звучання від них наживо.

Ніч може бути як і казкова, так і бентежна, темна, таємнича та містична. За цей спектр відповідали хедлайнери другого дня — шведський мелодійний дез-метал гурт Arch Enemy. Чарівна фронтвумен Аліса була у вбранні стилізованому під кажана, який не міг не викликати захват. Віддача гурту була стовідсоткова, хоча, як стало відомо пізніше, Аліса виступала з 40-градусною температурою. 

Багато людей приїхали саме на їх виступ, дехто збігся, щоб просто зацінити жінку дет-вокалістку. Обидві аудиторії завалили свої сторіс у Instagram коментарями захоплення, тому немає сумнівів, що привозити Arch Enemy на «ФМ» було правильним рішенням, не дивлячись на купу хейт-коментарів в тому ж «Інстаграмі».

Останній день був переповнений жартами про вовків, адже ввечері виступали Powerwolf, а перед ними був гурт Rage з оркестром. На обидвох шоу знову зібрався шалений натовп і, здавалося б, звідки в них сили? По рахунку четвертий день фестивалю і між виступами виконавців люди просто складали стільчики на фудкорті, щоб отримати необхідну дозу сну для того. Потрібна була енергія на останній фестивальний ривок, особливо з тим як розриває Powerwolf.

Лайт сцена не та, чим здається

З назви сцен ти вже приблизно здогадуєшся, який вид приємного відпочинку ти отримаєш. Але на «Лайті» все не так «легко» як здається. Там цілком реально втратити більше калорій ніж на «Мейні» на «Дарку». Електронно-істеричне шоу від Ic3peak, гротескно-політична містерія від «Хамерман Знищує Віруси», сільська дискотека від «Кургана & Агрегата», електро-фольк рейв від YUKO — від такого марафону танців втрачаєш подих та відчуття нічного холоду.

Також ті, кому ще й після третьої ночі мало вриву, мали можливість відвідати сет усіх хітів з 2007 року від DJ Kultivator (та пустити скупу сльозу під МакSим «Знаешь ли ты»), а також відвідати «Дискотеку 90-х» від діджей-дуету «Донишко», яка тримала багатьох відвідувачів у безперевному танці аж до 5-ї ранку.

Dark — сцена, яка розвалює усе й усix

У кінці Dark Stage вже традиційно стоїть автобус, на дах якого з задоволенням залазять файні люди та роблять пам’ятні фото. Цьогоріч ансамбль з транспорту доповнили ще кілька розтрощених автівок. З кожним днем вони занепадали так само як і непересічні фестивальники, якій намагалися вижати з себе максимум на фесті.

Перша пилюка «Файного міста» по справжньому здійнялася у повітря під час виступу вінничан Space of Variations. Вони вже професійні спеціалісти у «F*cking this place up». У серце слему вже не перший раз завітав фронтмен Діма. Після їх виступу стояла чималенька черга за новою колекцією мерча гурту та за фото з музикантами.

Після «Спейсів» на «Дарку» роздавали Imminence. Елегантний мелодик-хардкор гурт із фронтменом-скрипалем у симпатичних підтяжках. Наступного дня запалювали Wildways — цей виступ з їх тогорічним на Atlas Weekend просто незрівнянний. В Тернополі було набагато більше свободи та драйву.

Було дуже прикро дізнатися, що шведи Avatar не мали змоги виступити на фестивалі, адже їх чекало багато фанів. Та цьогоріч був той самий випадок, коли фестивальна атмосфера перекривала мінуси у вигляді відміни виступів. На «Файному» нема часу для суму чи нудьги, оскільки крім основних сцен є ще й тематичні, а друзі в наметовому містечку вже чекають на тебе за ватрою з піснями «Валентина Стрикало» під гітару…

Кайфайнемо?

Майже з кожного фудкорту та бару лунала музика. Загалом це рок-хіти, під які виросло вже навіть не одне покоління! Ти дивуєшся і кайфуєш сніданкам під Linkin Park та SOAD, відкладаєш тарілку, щоб проспівати усім столиком рядки: «I cry when angels deserve to die». Вдень на «Кайфанемо stage» грали кавер-бенди, тому ненароком можна було пройти повз пісню Evanescence «Bring me to life» й проспівати всі тексти.

Хедлайнером нульового дня був ведучий М'яч Дредбол із діджей-сетом і на диво аудиторія відірвалася як в останній день. Усі забули, що потрібно акумулювати сили на наступні дні (бо стільки ж бендів попереду) і навіть слемилися. Але не втратити голову під Slipknot, KoЯN, Pain та інші хіти з сету М’яча було неможливо та проти законів файних людей.

За місяць до початку фестивалю оголосили нового хедлайнера. І це були не Metallica чи Rammstein. На вершині афіші були надруковані слова «Файні люди».

Після сету М’яча не було сумнівів, що треба за фест ВІДВІДАТИ УСІ діджей-сети, хоча і був острах, що будуть ставити майже однакові пісні. Але сет кожного з діджеїв відрізнявся своїми родзинками. Якщо говорити про Павла Вареницю (Epolets), то фішкою його сетів були традиційні запальні та спокусливі рухи на столі в такт пісням, які він ставив. Було видно, що він переживає кожен трек і викладається на 200 відсотків, щоб поділитися енергією з аудиторією.

Наступного дня діджей-верховенство на «Кайфанемо stage» взяв Женя Галич (O.Torvald), проте такої віддачі й енергійності, як у його попередників не спостерігалося. Усіх качала Юля Юріна з Yuko, яка вистрибувала поруч, даючи майстер-клас на тему «Як треба відриватися».

Остання ніч на цій сцені була знову під майстерним керівництвом М’яча, який добивав сетом «дебільної музики» і закликав до відвідування однойменного фестивалю у Львові. Саме цей сет ставив крапку в офіційній програмі «ФМ 2019».

Картонна алея зірок

Цього року на фестивалі були присутні спеціальні гості — картонні рок-легенди, які були зірками фотозон файних людей. Було кумедно спостерігати на щоденні мандри з місця на місце картонного Честера Беннінгтона, який на третій день фесту взагалі зник. А, наприклад, фігура Девіда Боуї вночі відпочивала під сценою, слухаючи хіти 90-х, тоді як на четвертий день Сід Вішез знайшовся без голови. Та й таке.

Карнавал

В розкладі фестивалю завчасно було зазначено, що на третій день фесту о 15:00 відбудеться великий костюмований карнавал. Вже за годину до зазначеного часу багато людей у яскравих костюмах тусувалися на території, яка дуже нагадувала Сomic Con. Можна було зустріти різних персонажів — від Наруто до героїв славнозвісного «Каламбуру». І це вже традиція фестивалю. Тому костюм — такий же важливий атрибут файної людини як і спальник.

Хто тут справжній хедлайнер?

За місяць до початку фестивалю оголосили нового хедлайнера. І це були не Metallica чи Rammstein, як того бажають наполегливі коментатори. На вершині афіші були надруковані слова «Файні люди».

Чи доречно прирівнювати відвідувачів фестивалю до хедів? Звичайно! Це незабутньо, коли ти відчуваєш любов та дух свята не тільки від тих, хто виступає на сцені, а й від кожного, хто оточує тебе.

The End.

Фестиваль завершився на головній сцені великим та яскравим феєрверком. Було водночас і епічно-святково й сумно, адже це був для багатьох той самий момент осягання, що «ФМ 2019» закінчився і завтра потрібно повертатися у реальність. У реальність без сніданків на фудкорті під Rammstein, черг в душ під викрики «Великі виграши — 1-Х бет», чіллу в наметовому під Latexfauna та великої хвилі концертів, котра як цунамі розносить емоційно все навкруги. Повертатись до сірого й буденного ритму життя.

Думаю, багато хто зі мною погодиться, що завершення кожного музичного фестиваля хочеться проілюструвати рядками з пісні Міки Ньютон  — «Лунопарк уезжает и я хочу вместе с ним». Правда, чисто технічно, це ми перші виїжджаємо з лунапарку, перші починаємо розбирати намети й спустошувати зону фестивалю перетворюючи її у справжній «Сайлент хілл».

Катерина Красіна

Фото: Євгеній Круш