Примечание от редакции Open.ua: Олексій Донога получает специальное поощрение от пивного бренда Stare Misto — билетный сертификат (детали — в личных сообщениях). Такие призы получат авторы первых 50 публикаций в разделе Open People. Дерзай!

Не можу сказати, що я був чи є палким фанатом цього гурту. Але їхнiй альбом «Happiness» 2010 року випуску дійсно був сильним і багатообіцяючим, в традиціях корифеїв синт-попу і одночасно не без родзинки і свіжого погляду. Але було дуже багато, так би мовити, розмитостей і невизначеності, тому треба було дочекатися другого альбому і подивитися, куди ж той лондонський кеб їде.

Кеб їхав довго, пожинаючи плоди успішного диску. За чей час хлопці покуштували слави і визнання, і дуже органічно влилися в атмосферу успішності. Результатом стало «Вигнання». До речі, рішення використовувати той самий принцип гри слів у назві альбому доволі сумнівний — річ місцями цікава, місцями банальна, але цілком і повністю кон'юктурна. Адаму і Тео дуже сподобалось амплуа попсових поганців, і, на радість охочих до створення недосяжних ідолів дівчаток, вжились в нього вони пречудово.

Тут я хочу зазначити — ні в якому разі Hurts я не засуджую, та і кого хвилює моя думка з цього приводу. Вони зайняли нішу і зробили це якісно, в цілому їхня творчість є позитивним явищем, особливо в наших пострадянських місцях. Хай краще по радіо і в плеєрах дівчаток крутиться якісна і продумана поп-музика з коріннями в класичних виконавцях синт-попу 80-х, ніж чергова фабрика недозірок, пардоньте за мою французьку. А те, що вони не виправдали чиїхось очікувань — хіба то їхня провина?

Однозначно в плейлист: «The Crow», «Guilt», «Exile», «The Road». Саме заради таких речей чекав я цю платівку. Тео росте як вокаліст, не потрібно мати 4 октави, щоб однією лише харизмою витягувати такі альбоми. А от Адам здатний на більше, набагато більше. Максималізм у аранжуваннях — небезпечний віраж, після якого можна і не повернутись у звичне русло.

6/10.