Файне місто. Що перше спадає на думку, коли чуєш це словосполучення? Так, Тернопіль, завдяки безсмертному треку «Братів Гадюкіних». Але для багатьох фестивальників це далеко не єдина асоціація, адже «Файне місто» — той самий музичний фестиваль, куди щорічно з’їжджаються файні люди з усієї України і не тільки.

Open.ua побував на першому постковідному «Файному» та готовий ділитися враженнями.

«Ти куди зібралася, ти серйозно їдеш на говнарський фестиваль? Там не буде твого інді!» — типова іронічна репліка, яку я чула від деяких своїх друзів разів щонайменше п’ять, коли вони дізнавалися, що я їду на «Файне».

З одного боку, це можна зрозуміти, адже цей фест традиційно збирає прихильників важкої музики. З іншого — в цьому році «Файне» стало набагато попсовішим, а це, за сучасних умов, позитивні новини.

І ось чому. Через пандемію «важкі» хедлайнери (Fever 333, Alestorm та Avatar) не змогли приїхати, тому «Файне» додало у музичне меню позиції типу The Hardkiss, 5’nizza, розраховані на масового слухача.

Прихильникам меланхолійної лірики також було, чим підживитися — «Один в каное» та Vivienne Mort, а потанцювати та відірватися, як востаннє, можна було під зірок «Євробачення» Go_A, «Курган і Агрегат» разом із діджеєм Культиватором або під перспективного малого Thekomakoma.

Через таку (нехай і вимушену) різноманітність лайнапу, а також через те, що люди явно скучили за фестивалями як такими, «Файне» в цьому році зібрало усіх та навіть більше. Тут були і місцеві тернопільскі, і більш прискіпливі столичні, і сусідні львівські та франківські, і житомирські з хмельницькими, і навіть іноземці. І це ніби новий рівень.

Сам Тернопіль у дні фесту переповнений веселими та відірваними від цивілізації людьми з різнобарвними браслетами, групи фестивальників голосно співають та мігрують від сцени до сцени, в чатах телефону — забуті «Ви де? Ми на “Мейні” зліва під сценою», а графік дня на якихось 5 днів обмежується локаціями «Наметове», «Холодний душ», «Холодне пиво», «Гамаки», «Кайфанемо бар», «Озеро», «Мейн», «Дарк» та «Лайт». Що може бути кращим ескапізмом, який ми можемо собі дозволити після важкого карантинного року?

Відчуття жаданої свободи, про яку весь фестиваль і є, відтворити вдалося на всі сто відсотків. Вона була прямо у повітрі.

Відчувалася у кожному косплеєрі в рясі (так, про це ви вже точно чули з новин), у романтичному соняшниковому полі та кукурудзі по дорозі з безкоштовного наметового містечка, у канонічній кричалці фесту «Артур — сіськи» (з пісні слів не викинеш) та двічі у кінематографічній зливі з грозою, під яку найсміливіші атмосферно вривалися на «Батюшці» та Belphegor.

Приємно вразила різноманітність смаків та толерантність всіх на фесті — на «Один в каное», наприклад, переді мною стояв хлопець у мерчі «Мотанки» та знав без перебільшення всі тексти пісень Ірини Швайдак напам'ять.

На «Дарк сцені» були люди, які слухали всі відтінки скріму іронічно (або взагалі вперше чули важку музику у лайві та були під враженням), так само, як і на «Лайті» вистачало хеві-металістів, які прийшли відкрити для себе щось незвичне або трохи «покрінжувати».

При цьому всі з повагою ставляться до смаків один одного, а це головне.

Під ногами на Me and That Man, трохи подалі від натовпу, можна було запросто побачити дітей на карематах, які просто чилили з батьками. 

На «Курганах» біля нас спочатку серйозно стояли поважні жінки за 40, які врешті почали стрибати під «Пострижись, як в прошлий раз» разом з усіма.

А один із найзворушливіших моментів, який також запам’ятався — медична робітниця із мобільної бригади (останні, до речі, цілодобово ходили територією фестивалю та чергували у медпункті), яка не втрималась і почала пританцьовувати під «Але» гурту 5’nizza.

Щодо організації фестивалю — все також було на рівні. Артисти починали здебільшого вчасно, звук із інших сцен не заважав слухати те, на що ти прийшов.

Безкоштовне і платне наметові містечка, як завжди, компактно і зручно розташовані, є просторі трибуни, які дісталися локації фесту від його попередника — іподрому.

До території фесту можна дістатися цілодобовими автобусами або таксі, які не піднімали ціни до космічних навіть вночі.

Багато фудкортів, активності типу квестів та квізів, басейн та міні-пляж, цікаві локації та фотозони.

З невеликих недоліків можна виділити хіба що майже повну відсутність гарячих душів (швидше за все, гарячої воді просто не вистачало на такий потік людей) та недостатню кількість місць, де можна було продезинфікувати руки.

Навіть антисептик у торбі, яку видавали всім мешканцям платного наметового, був би в умовах пандемії дуже доречним, не кажучи вже про станції дезінфекції на території фесту. Але все інше було на рівні — вистачало і їжі, і напоїв (хоча сухого сидру його любителям трохи не вистачало), і місць з тінню, де можна почилити та перечекати спеку.

Отже, як би підсумував умовний Омар Хайям, океан свободи, у який пірнав кожен фестивальник, затьмарив усі мінімальні незручності чи сюрпризи від погоди.

Настільки затьмарив, що ми вже скучили і ностальгуємо по «Файному», а багато з цьогорічних відвідувачів, не плануючи, вже придбали собі квитки на наступний фестиваль. Залишилося почекати якийсь рік — пірнаємо в океан свободи 28 - 31 липня 2022 року на тому ж місці, в той же час.