Сповідь давньої прихильниці любих бельгійців Balthazar. Рейв, хіти, вітання українською та танці у фан-зоні. Звіт та фото з другого концерту Balthazar у Києві.

Моє знайомство з Balthazar почалося з фестивалю Sziget у 2015 році. Раніше я завжди гуглила з десяток гуртів перед фестивалями — готувалась. І вони мені одразу дуже запали в душу. Особливо наживо — ці елегантні рухи, класичні інструменти… Тоді я ще не знала, що музиканти з консерваторії, а не просто так.

Вже згодом, після того виступу в Будапешті, остаточно у них закохавшись, дізналась, що учасники Balthazar ніякі не британці, а бельгійці. І полюбила їх ще сильніше. Країна найкращого пива, шоколаду і Брюгге, хіба можна бути ще кращою? Виявляється, можна.

Тож до першого київського концерту Balthazar у 2016 я була готова заздалегідь. Ну, хіба не готова до того, що плакатиму двічі за вечір: вперше, коли на розігріві 5 Vymir співатиме свою «Холод у Волоссі (Гілками Дерев)», а потім коли Balthazar довго і проникливо виконуватимуть мою найулюбленішу «Blood Like Wine»...

Далі вони ще тусили з фанами в залі, Патрісія питала «Where can I drink vodka?», а потім бенд влаштував бар-кроул і ми зустрілись в рідному Garage (як же його іноді не вистачає!).

Каюсь, я пропустила київські сольники Warhaus, зате двічі була на J.Bernardt. І його танці на барі — це щось.

Сорі за ностальгію, але ця велика передісторія була потрібна, щоб пояснити наскільки довгоочікуваним був цей концерт для мене. Ну бо ж яка нормальна людина буде плакати від сторіз з фестивалю Rock Werchter, бо на них не потрапила?

І ось, після чотирьох років альбомної перерви і гастролей їхніх сольних проектів, хлопці в оновленому складі випускають альбом і оголошують тур! Солдаут за три тижні до концерту, повний-повний зал у клубі Bel’etage. На сцену виходить мій улюблений «бойзбенд здорової людини».

Дивно, але коли музичні критики писали про африканські мотиви у новій платівці «Fever», мені чомусь вчуваються циганські.

Balthazar починають з нової «Roller Coaster», але вже наступним треком тішать старих фанів «The Boatman», щоправда у більш «важкому» виконанні. Цим, до речі, мені найбільше запам’ятається весь концерт.

Інтелігентні бельгійці стали більше рокерами і їм це пасує (і це не лише про зачіски, раптом що).

Вирішуючи не збавляти напруги, вони заводять «Then What», і лише потім вперше вітаються з фанами, щоб потім заграти пісні з нової платівки й вже частіше спілкуватися із публікою.

Маартен взагалі періодично влаштовує залу караоке, починаючи із «Wrong Vibration».

Хлопці розслаблені і попивають «Стеллу» з пляшок, час від часу міняючись музичними інструментами.

Далі фанати підспівують стару добру «Decency», а вже на наступній — новій — «Grapefruit» Маартен починає розмахувати мікрофонною стійкою, а Тійс Делбеке під діджейський біт виконує таке соло на тромбоні, що здається — от-от і почнеться рейв!

«Kyiv it’s nice to be back!», вигукує Йінте і починається пісня «Do Not Claim Them Anymore», яку впізнає з перших акордів і підхоплює увесь Bel’etage.

На «Phone Number» Маартен спочатку жартує, потім співає у романтичному світлі, але в кінці майже зривається на крик.

Йінте дякує українською, вибачається за вимову, бо ж в Києві — уже майже як удома.

Співають старі хіти, а під «Bunker» влаштовують на сцені джем, а далі взагалі починається шаленство, бо Маартен спускається в натовп, щоб усі разом заспівали «Changes».

Ритм для хітової «Fever» долонями відбиває весь зал, Йінте дає співати фанатам, як диригент вказує, коли співати фанці, а коли балкону, Тійс зі своєю скрипкою остаточно розриває публіку і це вже точно перетворюється на рейв. Як довершення всього лунає «Entertainment» і хлопці йдуть.

Але ні, київська публіка вперто вимагає біс. Я подумки кажу, що вони просто не можуть поїхати, не заспівавши моєї «Blood Like Wine». Далі нотаток не буде, під цей трек я радію і плачу.

Алла Кошляк

Фото: Оля Закревська (Oli Zitch)

Відео: Ігор Мельников, «Громадське Культура», Sziget Festival

Balthazar у Києві. 17.09.2019, Bel’etage. Сетліст: