Альбом-відкриття, альбом-прецедент, соціальні меседжи, відлуння естради минулого століття та дух сучасності.

Перший альбом за три роки

«KOLIR» — третій повноформатний альбом за вісім років існування гурту ONUKA. «KOLIR» складається з десяти композицій: короткого інструментального інтро «VSTUP», вже добре знайомих слухачам пісень «XASHI», «ZENIT», «СЕАНС», нещодавнього спільного синглу з гуртом «ДахаБраха» «UYAVY», а також ще п’яти пісень: «TY», «GUMA», «NA SAMOTI», «SON» та «23:42».

Новий етап в дискографії ONUKA

Більша частина композицій в новому альбомі була створена у 2020—2021 роках, під час пандемії.

Це найінтимніший і найвідвертіший альбом, багато в чому навіяний подіями з особистого життя лідерки гурту Нати Жижченко, адже минулого року Ната та саунд-продюсер ONUKA Євген Філатов уперше стали батьками.

Ната Жижченко:

«У музичному сенсі цей альбом — симбіоз між першою, класичною платівкою ONUKA і більш електронним релізом “VIDLIK”. Мені здається, цей альбом дійсно здобув колір. Він звучить так, як я “звучу” й відчуваю себе зараз: іноді буваю жорсткою, бойовою, а іноді — ніжною мамою, яка співає колискову. У новому альбомі немає треків ні про пандемію, ні про війну, ні про екологію — про це ми вже багато сказали своєю музикою. Локдаун дав можливість більше зосередитися на своєму внутрішньому світі й писати про особисте».

«SON» від брата Нати

Цікаво, що композиція «SON» була написана братом Нати, музикантом Олександром Жижченко, двадцять років тому. Тепер же гурт ONUKA записав її в супроводі народних інструментів, які надали ліричному треку масштабного й одночасно тонкого звучання.

«GUMA» й соціальні меседжи

Пісню «GUMA» присвячено байдужості суспільства до людей з обмеженими можливостями.

В основу композиції ліг записаний для людей, позбавлених зору, звук входу в метрополітен на станції столичного метро «Славутич». Цією піснею ONUKA хоче продемонструвати незахищеність даної верстви населення в нашій країні. «Не чую, не бачу, не говорю» — три дії в лейтмотиві GUMA повністю описують реалії, у яких ми живемо: сповнені байдужості, неуважності й апатії. Особливо вони стосуються людей з обмеженими можливостями, які більше, ніж інші, страждають від цієї індиферентності.

«Навіть не знаю, що гірше: байдужість чи характерна для нашого часу фейсбучна залученість в усе, яка насправді досить фейкова. У кожного з нас стільки проблем, що залучатися по-справжньому, відчувати глибоку емпатію складно. Немає жодної сім’ї в Україні, яка б не зіткнулася з хворобою, горем і яка б не постраждала від війни. Я впевнена, допомагати іншим і бути небайдужим — на це потрібна велика відвага», — зауважує лідерка колективу.

Відлуння естради 80-х та улюблений трек Нати в альбомі

Улюбленим треком в альбомі Ната Жижченко називає «TY». Текст Ната написала відразу після народження сина, історія ж створення музики — майже етнографічний детектив.

«Торік мені в руки потрапили десять цілком реальних старовинних українських свищиків віком понад століття — дитячих музичних інструментів, зроблених з глини. За пропозицією Музею історії Києва я озвучила їх для тематичної виставки. Цікаво, що, попри вид і поважний вік, п’ять з них заграли дуже чисто і ясно. Але на цьому історія не закінчилася. На одному зі свистків якимось дивом вдалося зіграти мелодію, яка, вже з акомпанементом, нагадала мені твори Тараса Петриненка — музиканта, якого я безмежно ціную і поважаю, артиста, чия музика супроводжувала мене в дитинстві на ескалаторах Київського метрополітену. І ось цій мелодії з відлунням естради 80-х ми з Женею спробували надати сучасну форму.

Поєднання цих трьох елементів — естради минулого століття, свистків позаминулого і стимпанкового звучання такого інструмента, як QСhord, — і для мене, і для Жені стало реальним іспитом, який хотілося здати. Зрештою це буде єдиний трек, на якому можна почути музичну іграшку, втрачену кимось давно на території Київської області і знайдену в наші дні», — розповіла Ната.

Колискова «23.42»

Яскравим та ніжним фіналом лонгплею стала колискова з майже містичною та дуже особистою назвою «23.42». Багато хто з нас не раз чув традиційну українську колискову «Ой ходить сон коло вікон», та в інтерпретації Нати ця народна пісня представлена несподівано сучасно.

«“Ой ходить сон коло вікон” — моя улюблена колискова. Нещодавно я записала її в електронній лоу-фай-версії. Як акомпанемент там звучить мій улюблений старенький омнікорд. Ми подумали, що буде логічним закрити цей альбом саме колисковою, яка фактично стала саундтреком мого року. Для мене це символічно».

Вироби з переробленого пластику на обкладинці

На обкладинці платівки Ната зображена у прикрас від дизайнера з Лондона Гі Бултовські, відомий своїми оригінальними виробами з переробленого пластику. Намиста Нати виготовлені з розплавленого одноразового посуду.

Це ще одна можливість для артистки, відомою своєю активною соціальною позицією, вкотре нагадати про необхідність усвідомленого ставлення до навколишнього світу.