У назві нового альбому Franz Ferdinand не варто шукати натяків на номенклатурність. Все куди тонше: йдеться про тоталітаризм сучасного зразка — не політичного, а медійного. Адже щодня саме ТБ вчить нас «правильно» думати, говорити і діяти. Тому «Right Thoughts, Right Words, Right Actions» — це такий зіпсований телевізор зі стереодинаміками та дзеркальною кулею замість кінескопу, де кожна пісня — як окрема кнопка, затицяна до дірок у головах. «Right Actions» — прекрасна фітнес-розминка для «суботнього вечора та недільного ранку». «Evil Eye» — «Битва екстрасенсів» під макабричні гітари з міжрядковим осудом авантюрних продюсерів, що роблять містику об’єктом популярної культури. «Love Illumination» видається мелодрамою з неодмінним хепі-ендом, після перегляду/прослуховування якої ми обов’язково асоціюватимемо себе з її героями; «Treason! Animals.» асоціюється зі старою-доброю «В мире животных» та диснеївською «Книгою джунглів» одночасно. А після опівночі Franz Ferdinand перемикаються на музичний канал, на якому постійно крутять «Бітлз». Якщо «Stand On The Horrizon» — диско-пріквел до «Fool On The Hill» про часи, коли покинутому дурнику ще було що втрачати, то «Fresh Strawberries» — ніби сучасний перезапуск «Strawberry Fields Forever» без психоделічної відстороненості від світу, однак із екзистенційним бажанням хоча б у щось вірити. В жодному разі не сподівайтеся прослухати весь «Right Thoughts, Right Words, Right Actions» на п’ятій точці! Музичну складову альбому подано у кращих традиціях фанку та диско із терміновими перериваннями на кулінарне шоу, де шеф-повар Алекс Капранос саме експериментує зі смачними мелодичними вкрапленнями. В меню — труби зі шпигунських фільмів («Love Illumination»), загублена в гітарних хащах дримба («Treason! Animals.»), інопланетні клавіші в стилі Emerson, Lake & Palmer («The Universe Expanded», «Brief Encounters»), ба навіть африканські ритми на похоронах рок-бунтівника («Goodbye Lovers аnd Friends»). На користь «Right Thoughts, Right Words, Right Actions» працює сила уяви. Звичайно, інші сприйматимуть новий альбом Franz Ferdinand поза щойно придуманим мною контекстом. У такому випадку можна відзначити кілька пам’ятних треків з несподіваним аранжуванням на фоні звичного фердинандівського саунду. Остаточний висновок — за слухачами. Серед яких, сподіваюся, все менше глядачів. :)