Концерт у львівському театрі Заньковецької став репетицією перед Києвом, маленьким випробуванням як для гурту, так і для публіки. До слова — публіка впоралась.

Такі прихильники готові пробачити все, а пробачати було що.

Бабкін ніколи не був «своїм» у Львові та й навряд колись стане. Маючи в музичному арсеналі 10 студійників, а у словниковому запасі декілька «корисних і обов’язкових»  фраз українською, він лише втретє виступив у західній «столиці» України.

Різношерста аудиторія — від шістнадцятирічних хіпстерів, до молодих сімейних пар, які, загалом, виявились  основними поціновувачами такого «родинного» альбому «Сергевна» — спокійно та розмірено збиралась в фойє театру. За 15 хвилин після офіційного початку концерту партер та балкони було заповнено, хтось розмірковував над величиною зірки, що має з’явитись на сцені: «Гадаєш, затримають на годину?» — «Та він не такого рівня, щоб на годину!»

Кожен концерт туру розпочинається із зачитування тексту «Мое будущее», вірша-присвяти головній музі, яка надихнула на написання  альбому — маленькій доньці Веселині. На контрасті до віршу зазвучали тривожні акорди пісні «Только душа», далі «Моя любовь», «Вес-на» —  композиції без особливого надриву і драйву, які мали б налаштувати слухача на «правильну» хвилю.

Щирий завтик Бабкіна перед піснею «Скорее приезжай» (Сергій забув на якому саме інструменті він має грати) породив першу репліку: «Трошки змінився порядок…». Саме з цього моменту було очевидно, що музикант почуває себе не надто комфортно на сцені, намагається підібрати слова виключно українською мовою, боїться помилитися та збентежено поглядає на свій гурт. І це попри відчутну підтримку та гарний настрій публіки.

Так, півторатисячний зал театру не можна порівняти із заявленим харківським Палацом Спорту чи навіть зі столичним Stereo Plaza, втім, на концерт потрапили саме ті слухачі, які люблять музику Бабкіна і готові пробачити йому все. А пробачати було що: затягнуті паузи між піснями, п’ятихвилинні налаштування гітари (через це слова «Вибачте» і «Дякую» стали ключовими і найчастішими цього вечора), провал однієї з найцікавіших в музичному плані альбомних пісень «Мимо нас», мінімальна віддача енергетики. Останній пункт особливо важко спостерігати від музиканта, який вміє проживати маленькі життя на сцені, який може зробити кожну пісню міні-шедевром театрального мистецтва. Здається, саме в цьому є феномен музики Сергія Бабкіна.

Перші дійсно гучні оплески викликала «Ще осінь зовсім молода», в якої з’явився новий настрій та мелодика, а кульмінаційна частина віддалено нагадала звучання якогось іншого гурту. Далі потрібно вслухатись в «Мимо нас», у концертне закінчення «Никогда никому», придивитись  до шаленого контемпу Бабкіна і… зрозуміти, що все це — відголосок концерту Radiohead, на який Сергій їздив минулого літа.

Приємні музичні моменти концерту — неперевершене соло Сергія Савенка в пісні «Снежная» і бездоганне виконання Бабкіним «Я пойду с тобой», яка вимагає дуже тонко підібраної інтонації. Шкода, що так і не вдалось «почути» кращого клавішника країни — Фіму Чупахіна, який практично увесь концерт подавав знаки звукорежисеру, але клавіші так і лишились загублені між басом і барабанами.

На біс хлопці вийшли після 10 хвилинних оплесків та скандування «Дякуємо!». Бабкін знову ретельно підбирав слова: «Якщо щось буде не те, не так… Давненько мы еёкгм, некхм» — «Хмари» були  гарним та очікуваним сюрпризом.

«Неможливо бути у Львові, і не заспівати рідною мовою, українською. Хоча у нас є одна пісня в програмі, але це лише одна. А зараз буде ще одна» — заплутано розказував Сергій перед «Зливою», третьою україномовною піснею в програмі.

Остання «Пиши» нарешті підняла зал на танці та відрив, тут вже остаточно стало зрозуміло — навіть такому світлому та спокійному альбому зовсім не підходить формат сидячого концерту. Втім, у організаторів, мистецької агенції «Наш формат», не було особливого вибору. Проблема №1 у Львові — відсутність добре обладнаного майданчика на 1500–2000 тисячі, чогось середнього між Оперним і маленькими клубами.

Сподіваюсь, концерт Бабкіна в столичному клубі Stereo Plaza не стане лише «концертом-репетицією» перед Харковом. Ми все ще чекаємо драйву, повноцінного обміну енергетикою між музикантами та публікою, і справжнього Сергія, який живе на сцені, а не показово намагається сподобатись.

Юліанна Сліпченко
Фото: Роман Балук

Сетлист:

1. Только душа
2. Моя любовь
3. Вес-на
4. Скорее приезжай
5. Смесь
6. Недотрога
7. Снежная
8. Выдуманная
9. Я пойду с тобой
10. Синее небо (Офелия)
11. Полюби политика
12. Прилетай
13. Ще осінь зовсім молода
14. Слышишь
15. Мимо нас
16. Приятных снов
17. Ты все
18. Возьми меня с собой
19. Никогда никому

Біс:
20. Хмари
21. Злива
22. Пиши