Концерт «Крихітки» — явище не часте у Києві. Та й не тільки. Бо цілих три роки пройшло з моменту останніх виступів. Саша Кольцова називає сучасну «Крихітку» «групою вихідного дня». Тому і не дивно, що за декілька днів до концерту всі квитки в анонсований Bel'Etage були продані. Ще й День Святого Валентина, ну куди ж іще йти?

 

 

От є музиканти, публіку на концертах яких не назвеш інакше, окрім як «фанати». А є такі, до слухачів яких можеш дозволити вживати тільки слова «прихильники» чи «шанувальники». «Крихітка» — яскравий представник другого типу. Ніхто не займає черг з самого ранку, ніхто ліктями не розштовхує людей у бажанні зайняти місце під сонцем (себто під самою сценою). Проте не дивлячись на солдаут, в залі немає тисняви, кожен цінує і поважає особистий простір інших. Хтось на піснях «Крихітки» виріс, для когось це ностальгія про молодість і перші (другі, треті, n-ні) любові.

 

 

Почався концерт з новенького. Судячи із сетлисту, трек називається «Сонячні дні». Протягом концерту сама Саша ще не раз іронічно натякне, що нові пісні в житті гурту — явище неабияке по своїй рідкісності. Все ж, окрім обіцяних перевидань першого альбому «На першому місці» нас чекає i EP з нових пісень. Одна з них вийшла за кілька днів до концерту — «Бурштин».

 

Проте все ж питати гурт, коли альбом — це як питати жінок про вік, непристойно. «Коли-коли, коли-небудь». Але судячи з інтерв’ю фронтвумен, гурт планує з’являтись на літніх фестивалях, тому можна припустити, що матеріал випустять до опен-ейрів. На столичному концерті команда презентувала три нові композиції. До «Сонячних дні» та любовного «Бурштину» додалась пісня «ви не повірите, про що!» — «Ланцюг», яка, судячи зі слів гурту, ще не записана.

 

 

Дивували і старі, добре знайомі всім треки: у багатьох були нові аранжування, десь Саша міняла свій стиль співу, не ставлячи ціллю дотягнутись до всіх високих нот. Але робила це так, що й не подумаєш сказати щось на кшталт «о, "Крихітка" вже не торт, не витягує написаного раніше». Максимально в своїй манері. 

 

Був і акустичний сет, де основним інструментом стали клавішні. Тут «крихітники» розкрили ніжність «Донора», додали джазу в пісні «Деталь» та зробили ліричну баладу з «Може бути», записаної на вірші Миколи Вінграновського.

 

 

Очікувано публіка довго не хотіла відпускати артистів, тож вихід на біс розтягнувся аж на п’ять пісень. До речі, «Ти на першому місці» не було, в інтерв’ю учасники говорять, що вже немає сил грати її який рік поспіль. Закінчили все досить давньою, але не записаною досі піснею «Безжальні і крихкі».

 

 

Все ж на думку автора, немаловажлива причина успіху гурту — харизма фронтвумен. Перерви між треками — поле для розмов із залом, яке вона активно використовує. Тому якщо раптом не складеться із «Суспільним» (співачка входить до правління НСТУ, про яке активно заговорили торік, під час скандалу з Євробаченням і Maruv), то Саша впевнено може йти в стендап. Тим більше, що публіка гарантовано прийде. 

 

 

Хоча було сказано і багато серйозного. Наприклад, під час «Струму» на екран запустили інструкції, як діяти, якщо у людини судоми та приступ епілепсії. До того ж, весь концерт був зрозумілий навіть без слів — за допомогою проекту «Смотрикакслышно» було організовано переклад виступу на мову жестів, що відбувалось на концертах агенції HMG вже не вперше.

 

 

Тож відсутність звуку на відео з концерту в соцмережних постах пояснюється не тільки поганою якістю запису, а й інклюзивністю і доступністю для всіх. І раз тема про важливе, не можна не згадати «Без імені». Всі знають, про кого і про що ця пісня, тому на прохання всіх, хто не хотів знову, як минулого концерту в Києві заливатись сльозами, дивлячись на скріншоти реальних переписок волонтерів, змінили відеоряд. Але суть залишається та ж сама.

 

 

Що ж маємо у підсумку? Потужний камбек культового українського гурту, якому навіть не треба нічого доводити, як і заскочити в сучасні тренди, щоб його стиль звучав сучасно й актуально. Камбек для тих, у кого «серцешукач» вказує у правильному напрямку. 

 

Плюс, знову ж за словами Саші Кольцової, це було найкраще місце, де могли заховатися самотні серця від щорічної маркетингової істерії у червоно-рожевих і сердечних тонах, ім’я якій — День Святого Валентина. Хоча так чи інакше, більшість пісень гурту зводяться до одного. От є в музиці поняття звуковидобування. Тоді концерт «Крихітки» — це щось, більше схоже на емоцієвидобування. Але всі ніби й не проти.

Лєра Зданевич

Фото: Сергій Гімюш

Більше фото — у нашому альбомі на Facebook