Franz Ferdinand вперше у Києві. Оперативний звіт на Open.ua.

Власникiв співаючих гітар та кращих рок-танцюристів Шотландії чекали в Україні 14 років. В середині 2000-х музичні вибрики Алекса Капраноса, Ніка МакКарті і Ко зробили маленьку, але важливу музичну революцію. Завдяки їм, а також The Strokes, The Libertines, The Hives, Kaiser Chiefs, Bloc Party, The Vines та іншим, у рок-музики з’явилася нова надія.

Вічним експериментаторам на чолі з саркастичним лідером Капраносом завжди є, що заспівати окрім добірки хітів з першох двох альбомів («Darts of Pleasure», «Take Me Out», «Michael», «This Fire», «Do You Want To»). Це далеко не гурт одного хіта, який гастролює з однаковою програмою все життя.

Любов до чогось нового й цікавого притаманна музикантам не лише у творчості — приїхавши до Києва шотландці вирушили на екскурсію по центру міста, завітавши і до музею Ханенків.

Півроку очікування після анонсу минули як ще одні 14 років і ось в день «FF» різнобічна юрба заповнює центральний концертний майданчик «Арт-заводу Платформа». 95 %  присутніх 25-35 років.

Хтось з дивною зачіскою, хтось в футболках Franz Ferdinand різних періодів, хтось у футболках, які до FF ніякого відношення не мають: The Offspring, Blink-128, Oasis, Avril Lavigne. Та все одно серед, приблизно, 2000 людей, зайвих чи неадекватних глядачів не було.

А поки більшість розігрівалася снеками та алкоголем, пунктуальні меломани перевіряли на спритність розігріваючу команду — 5 Vymir.

Ніяке хвилювання не завадило столичній четвірці продемонструвати програму з потужних синглів, презентувававши також і фестивальну новинку «Танцюю».    

Останні приготування, перевірка інструментів і ось, рівно о 21:00, як і планувалось, на сцену неспішно вийшла чудова п’ятірка: Алекс Капранос (вокал, гітара, харизма), Роберт Харді (бас-гітара, понурі танці), Пол Томсон (ударні, найдовше волосся в команді), а також Діно Бердот (гітара) та Джуліан Коррі (клавішні, гітара).

Новачки, до речі, здалеку схожі на співзасновника FF Ніка МакКарті, якого вони зараз і замінюють.

Повільний вихід на сцену Алекса Капраноса трохи насторожував. На мить здалося, що весь цей чортів рок-н-рол йому вже остогид. Та лишень 46-річний джентльмен взяв перший акорд та заспівав «Oh, kiss me. Flick your cigarette, then kiss me. Kiss me where your eye won't meet me» з першої пісні вечора, як перевтілився на того самого дивака-енерджайзера з перших кліпів «Франців».

Непомітно для всіх Алекс Капранос з музиками перетворив «Арт-завод Платформу» у фільм «Назад у майбутнє», мандруючи в різні періоди насиченої історії Franz Ferdinand. Після 2009 року («No You Girls») усі опинилися в далеких і таких близьких водночас 2004 і 2005 роках («The Dark of the Matinée», «Do You Want To», «Walk Away»), на хвильку повернувшись до сьогодення («Paper Cages», «Finally»).

Шотландський рок-шоумен закохував у себе українську публіку не лише кожною піснею, а і рухом, поглядом, посмішкою, стрибком з повітряним шпагатом. Окремі оплески й посмішки розчулення пан Капранос отримував за слова та фрази українською. Практично після кожної пісні з його вуст лунало «Д’якуююю!», також він старанно вимовив «Моя українська не дуже добра», а вихід на біс почався з запитання «Ще одну?». Припускаємо, що тут не обійшлося без допомоги когось з команди організаторів Gas Concert. ;)

Умовна друга частина вечора перенесла фанів Franz Ferdinand у недалекий 2013-й («Love Illumination», «Stand on the Horizon»), з заїздом у 2003 рік і дебютним синглом FF «Darts Of Pleasure». Квінтет з Глазго грав впевнено, орієнтуючись на свого диригента Алекса Капраноса, який міг розтягнути той чи інший момент в пісні. Ось він крокує по сцені під ритм своїх же пісень як солдат, ось блукає між музикантами наче кіт-нишпорка, а ось він знову першокласний конферанс’є, який в черговий раз запитує публіку: «How you doing? Fine? I’m fine too».

Перевести подих після основної частини мандрівки вдалося під повільну й мрійливу пісню цього року «Slow Don't Kill Me Slow».

Далі мотор машини часу Franz Ferdinand знову завівся й ми усі опинилися у безтурботному 2004 році з безумовним хітом «Take Me Out». Це був момент найприроднішого єднання з музичними однодумцями, які свого часу мріяли почути цю пісню в рідній країні. Витанцьовуючи під «Take Me Out» на шкільких чи студентських дискотеках, використовуючи цю пісню як будильник чи просто саундтрек прогулянки.

Так, дехто з присутніх вже встиг випустити пар під головні хіти FF на концертах в інших країнах, але ж справжні емоції можливо відчути лише на концертах мрій в своєму місті.          

Особливо коли ти вже настрибався, зустрів купу знайомих, щасливо посміхаєшся, а Алекс Капранос все допитується: «Do you feel the LOVE tonight? Do you? Yes? Me too!»

Це головне питання вечора про відчуття любові поступово перенесло усіх присутніх у теперішній час і цьогорічну пісню FF «Feel the Love Go»:

«Think of a friend (love)
And wish them love
Think of an enemy (more)
And wish them more
Think of every (life)
Life and wish them all your love»

Перевірена часом та динаміками пісня «This Firе» стала найшикарнішим фіналом усієї подорожі. Ще б трошки і слова «This fire is out of control. I'm gonna to burn this city, burn this city» перетворили б «Платформу» на попіл.

Якщо цей кмітливий шотландець Капранос надумає завершити кар’єру музиканта, то без роботи він точно не залишиться — його фірмовий 1,5 годинний сеанс заряджає, перероджує й дарує любов. Шотландську любов.

^{Фото: Юрій Грязнов}

Franz Ferdinand у Києві. 13.06.2018, «Арт-завод Платформа». Cетліст:

1. No You Girls
2. The Dark of the Matinée
3. Paper Cages
4. Do You Want To
5. Walk Away
6. Finally
7. Stand on the Horizon
8. Glimpse of Love
9. Lazy Boy
10. Darts Of Pleasure
11. Love Illumination
12. Slow Don't Kill Me Slow 
13. Take Me Out
14. Ulysses

Біс:

15. Always Ascending
16. Michael
17. Feel the Love Go
18. This Fire