З часів попереднього великого концерту гурту «Бумбокс» в столиці минуло 10 місяців. Після сольника в Палаці Спорту музиканти встигли випустити другу частину альбому «Таємний Код: Рубікон», представити «здвоєний» кліп на пісні «Твiй номер / Плющ», стати секстетом, залишивши в складі лише одного гітариста, відіграти декілька концертів з новим альбомом... А потім в нашому лексиконі з’явились слова на літеру «к», про які ви прекрасно знаєте з новин, і які змінили наші життя, а життя людей творчих професій тим більше.

 

Концерт в столичній Stereo став для команди лише четвертим за останні шість місяців. Як для одного з найгастролюючих українських гуртів — це взагалі ні про що. Тож цей домашній виступ в нових умовах став одкровенням. Публіка сумувала за улюбленою бандою, а «Бумбокси» — за відданими фанами й концертним драйвом. 

 

 

 

На сцені — той самий «Бумбокс», ті самі сотні разів прослухані пісні, та буремний час диктує нові правила. Замість звичного для осінніх виступів команди багатотисячного Палацу Спорту — концерти з виключно сидячими місцями в Stereo Plaza. Замість різновікового наелектризованого натовпу у фан-зонах — столики на чотирьох з парами закоханих та друзів.

 

Й питань від підозрілих хлопак біля підходів до майданчику на кшалт «Билет не нужен?» та «Есть лишний билетик?» було не десяток, а всього декілька. Замість сету від Артура Радько та Dj Валіка люди налаштовувались на подію під фоновий плейлист з пісень Queens of the Stone Age, Тома Оделла, Rhye та інших. 

 

 

 

Замість натовпу й випадкових зустрічей біля барів — замовлення лише в офіціантів. Та десь на п’ятій пісні незвичного музичного вечора стало зрозумілим, що обмеження не здатні втопити ті емоції, які дають улюблені пісні.

 

Ось під слова з пісні «Хоттабыч» «На восьмом этаже — пати в неглиже, на седьмом этаже — соседи спят уже» компанія за столиком на балконі помітила друзів за столиком у фан-зоні, зраділа, почала радісно махати друзям з іншого поверху й слова пісні заграли іншими фарбами. 

 

 

 

В цей вечір багато знайомих фраз отримували нове значення. «Жити, битись, разом скиглити на місяць — спільне безсумнівно є. / Розіб’ємося вщент і лишимось живими...» — пісня «Тримай мене». «В той самий день, коли станеш королем ти першою за грати кинеш совість, собі лиши життя жагу натомість, всім нам накажеш жити без проблем» — пісня «Голий король», перед якою пан Хливнюк нагадав тому, що вчили в школі — будь-яка узурпація влади закінчується поразкою. 

 

Якимось дивом за весь вечір фронтмен жодного разу не вимовив тих нових слів на літеру «к». Та й це було зайвим. Формат та атмосфера концерту підштовхували до розмов між піснями. Андрій Хливнюк жартував, був серйозним, ліричним, відвертим. Уся команда «Бумбокс» теж кайфувала, дотримуючись дистанції. Гітарист Дмитро Кувалін застрибував на монітори, іменинниця дня Інна Невойт то витанцьовувала, то присідала в парі з бас-гітарою, демонструючи елегантне й святкове вбрання. Dj Валік також стрибав й радів улюбленій справі. 

 

 

 

Як підмітив фронтмен гурту перед акустичним виконанням пісні «Вахтерам»: «Хто б міг сказати, що декілька концертів дадуть стільки радості. Просто кайф грати і співати для вас!» 

 

Перед піснею «Рубікон» лідер «Бумбоксу» запитав чи пам'ятаємо ми акції гурту на підтримку Олега Сенцова та розповів, що напередодні події вони розмовляли з режисером про роботу над його фільмом й це щастя, що Олег вже на волі. Але багато наших співвічизників, включаючи кримських татар, ще не вдома. Тож ми маємо про це пам’ятати й дякувати всім солдатам й офіцерам, завдяки яким ми можемо сидіти на концертах й пити шампанське. «Ось чому альбом називається "Рубікон"».

 

 

 

Класичні пісні з перших альбомів вміло міксувались з різноманітними хітами різних років: «Дитина», «Болєльщик», «Рок-н-рол», «Выход». Драйв й енергетичний обмін гуляв по залу з кожною піснею все сильніше, все більше слухачів підіймались зі стільців й танцювали біля своїх місць. Всі просто сумували за цими дивними хімічними відчуттями на справжніх живих концертах. 

 

Що ще робило цей дивний концерт «Бумбоксу» у Києві унікальним? Фанк та реггі аранжування у вже відомих піснях, розповіді про репетиції з музичним тираном Павлом Литвиненком, несподівані вставки з пісень E-Type «Angels Crying» та Eurythmics «Sweet Dreams (Are Made of This)», пісні в форматі трійки й декілька пісень під одну лише гітару («Пепел», «Плющ» та інші), пробиваючий до сліз кавер на пісню гурту «Скрябін» «Спи собі сама».

 

 

 

А ще слова Хливнюка про те, що всі ми різні, але нас об’єднує музика. Й кожен концерт він сприймає не як монолог, а як розмову зі старим другом...

 

Перед піснею «Люди» фронтмен представив усіх учасників гурту, називаючи українське місто, з якого вони родом: Миколаїв, Черкаси, Одеса, Дніпро... 

 

«Люди ми тільки тоді, як дуже сильно любимо. Тільки тоді, коли любимо ми — можемо зватись людьми». Й про це забувати не треба.

 

В фіналі вечора дівчата на балконі спустились з пуфів й сіли в позу лотоса, ближче до огорожи, щоб краще бачити сцену, а також перенестись в часи, коли вони познайомились з піснями гурту, слухали й співали їх в колі друзів.

 

 

 

В свою чергу Андрій Хливнюк частенько за вечір сидів на стільчику чи моніторах, будучи солідарним зі своїм сьогоднішнім слухачем й нетиповою Stereo Plaza.

 

«Дякуємо вам, що приходите на наші концерти й вам все одно — "стоячка" це чи "сидячка"! Ось заради цього й хочеться записуватись в студії, їхати в сніг та зливу... Ви сьогодні рвете на тряпки, як завжди».

 

Більше 2,5 годин, 25 пісень. Різних: драйвових та баладних. Для різних людей від команди різнобічних талантів. Але одне без одного не може існувати, на 100%.

 

«Най музика хоч трошки лікує рани». Вчора вона підлікувала душевні рани всіх присутніх, на 100%.