Меланхолійний та романтичний проект зі Львова Jonathan Livingston існує трохи більше року. Цікаво, що дебютний сингл хлопців «Колискова» не загубився в нетрях сучасного музичного лісу, а побачив світ завдяки лейблу Masterskaya. Саме там весною вийшов і перший EP Jonathan Livingston «Під зеленими осокорами», який запрошує в дивний світ ліричних історій під акомпанемент гітари та віолончелі.

Напередодні виступу Jonathan Livingston на Masterskaya stage на Atlas Weekend фронтмен гурту Анрдій Пантюха розповів нам про найдивніший сон, нових учасників гурту, колег по лейблу, натхнення, концерти мрії і не лише.

Пісня «Засинай» є продовженням історії з вашого першого синглу «Колискова». Чи буде завершення історії у вигляді трилогії чи іншого продовження вже не буде?

Теми, які описані у моїх піснях обираю не я, а скоріш вони мене, тому завжди важко передбачити чи буде продовження історії чи ні. Але так, в «Колисковій» та «Засинай» закладені почуття, які досі живі, тому ймовірно, що колись вони отримають своє продовження.

Розкажіть про ваших нових учасників колективу Марію та Павла. Які функції виконують в групі чи допомагають з написанням музики?

Це прекрасні люди і музиканти. Я дуже щасливий, що вони стали частиною нашого колективу. Марія відповідальна за клавішні, Павло — за барабани. Нові композиції ми записуємо вже вчотирьох.

Пам'ятаєте свій найдивніші сни? Можливо вам наснились слова або музики до однієї з ваших пісень?

З останніх дивних, який лишився в пам'яті: я, верхи на віслюку, серед руїн римського форуму, з нестерпною спрагою, шукаю, де б напитись води. Цікаво те, що це не єдиний сон такий сон: мені часто сниться, що я шукаю воду і прокидаючись я завжди відчуваю спрагу. Після одного з таких випадків я написав пісню «Подаруй мені ріку» і в тексті є такі слова:

Дай мені води напитись,

Я ж засохну в цім степу,

Я так хочу далі жити,

Подаруй мені ріку

Це сон з періоду життя, коли нічого особливо не відбувалось і я не знав, про що писати... Так це і стало темою для пісні.

Ваші композиції мають властивість «вимикати» слухача від буденних проблем, на якийсь час забутись про все і перенестись у світ ваших пісень. А яка музика, книги, фільми допомагають вам відволікатись від рутини і перенестись у творчість?

Це одна з найважливіших моїх цілей у музиці, тому для мене це велика радість, що мої пісні мають таку дію. З того часу, як я почав займатись лише музикою, все що відбувається в моєму житті, все що потрапляє в середовище мого сприйняття, в тому числі і музика, і книги, і кіно, все стає потенційним об'єктом для творчості. Тому особливо останнім часом я почав ретельно слідкувати за тим, чим я себе наповнюю, так як від цього залежить те, про що я буду писати і в якій формі.

З музики, те що мене зараз надихає: нові роботи Флоренс Уелч, останній альбом Fink «Resugram» і фортепіанні твори Ігоря Стравінського.

Остання книга, яку я дочитав декілька днів назад і яка мене вразила, була книга Германа Гессе «Під колесами». Досі відчуваю літературне похмілля від неї.

З кіно: анімаційний фільм Веса Андерсона «Острів собак». Переглянув його вже вдруге за останній місяць. Чудова робота і взагалі все, що знімає цей режисер — прекрасно.

Ви чи не найнетиповіші представники лейблу Masterskaya. Які артисти з Masterskaya імпонують вам найбільше?

В якійсь мірі напевно так, але ми все одно відчуваємо себе серед «своїх».

Нам подобається підхід лейблу до вибору музики, яку вони реалізують. Не дивлячись на те, що більшість з артистів «Мастєрской» мають схожий мейнстрімовий напрямок у звучанні, все ж у кожного відчувається автентичність і кожен має свою особливість, яка вирізняє їх із загальної музичної маси.

Ваша перша реакція після того, як ви дізнались, що будете виступати в один день і на одній сцені з гуртом Her?

Для нас це велика радість та при цьому велика відповідальність, в першу чергу перед собою, перед нашим слухачем та перед лейблом, який дав нам цю можливість. 

Ми дуже сподіємось, що кожен отримає те, що очікує від нашого виступу.

Кого з лайн-апу Atlas Weekend плануєте побачити? Чи є у вас «концерт мрії»? Можливо збираєтесь на фести/концерти в інші країни?

Є два музиканта, які мали найбільший вплив на мою творчість: Ентоні Хегарті (ANOHNI) і Бенджамін Клементайн.

Аноні мені ще не вдалось послухати наживо, а от Клементайна з величезним задоволенням послухаю на AW, вже вчетверте.

Також радий можливості почути «ДахаБраха» і Dakh Daughters.

Мрію побувати на концерті Radіohead.

До речі, вокально ваші пісні нагадують Ентоні Хегарті, на мій погляд. Як ви ставитеся до різного роду порівнянь ваших пісень? Чи це якось впливає на подальшу роботу чи вам абсолютно все одно?

Всіх музикантів завжди порівнюють і, як на мене, це абсолютно нормально.

Головне, щоб музикант не прагнув бути схожим на когось!