Йонна Лі (ionnalee, iamamiwhoami) відповідає на питання Pur:Pur, Pianoбой, Panivalkova, INAIA, Dibrova, «Вагоновожатые», Bahroma, HINDÜ та Tik Tu.

Представляємо нову рубрику на Open.ua, в рамках якої іноземні виконавці відповідатимуть на питання представників музичного світу України.

Цієї п’ятниці до Києва вперше з сольним концертом завітає Йонна Лі. Таємнича шведка, засновниця та ідеолог аудіовізуального проекту iamamiwhoami презентує альбом свого сольного проекту ionnalee «Everyone Afraid to Be Forgotten».

На виступ одного з найзагадковіших виконавців останніх років чекають не лише звичайні фани, а і українські музиканти. Тож наша редакція, не без допомоги концертної агенції Happy Music Group, надіслала у резиденцію ionnalee запитання від допитливих музикантів нашої країни.

Panivalkova: Візуальна частина ваших проектів — кліпи, костюми, макіяж — завжди виконана на найвищому рівні. А як розпочинається процес візуалізації  ionnalee та iamamiwhoami?

ionnalee: Зазвичай музичний та візуальний процеси моєї творчості відбуваються паралельно. Але настрій усьому задає саме пісня — її насіння поступово зростає, впливаючи на візуальну частину і фінальний продукт. Цей процес важко описати, але він працює, в моєму випадку.

Panivalkova: Кого ви долучаєте до роботи над цим, кому довіряєте і з ким би хотіли попрацювати?

Мій творчий простір — це особисте місце для мене, тому я маю відчувати зв’язок з тим, з ким я працюю.

ionnalee: Є дві людини, з якими я співпрацюю найчастіше. Це Клас Бйорклунд (музичний продюсер) та Джон Странд (режисер та оператор-постановник). За музичну частину iamamiwhoami відповідав Клас, а для музики ionnalee продюсером є я. Із Джоном ми разом створили усі відео як до iamamiwhoami, так і до ionnalee.

В моїй кар’єрі було всього декілька спільних робіт з іншими музикантами. Я виступала з Röyksopp, на моєму сольному альбомі є пісні з TR/ST та Джемі Макдермоттом з The Irrepressibles. Я люблю і поважаю цих музикантів, тому і співпрацювала з ними.

Якщо чесно, то в мене нема списку музикантів, з якими я б мріяла попрацювати. Зазвичай подібна співпраця відбувається природно. Мій творчий простір — це особисте місце для мене, тому я маю відчувати зв’язок з тим, з ким я працюю.

Тетяна Янковська (HINDÜ): Розкажіть про вашу останню краудфандингову кампанію, яку ви оголосили перед цим туром. Чи вважаєте ви, що це логічний шлях для всіх незалежних музикантів сьогодні? Щоб ви робили, якби кампанія провалилась чи ви були впевнені у підтримці своїх шанувальників?

Кампанія на Kickstarter була правильним кроком, бо коли я виступаю зараз, моя аудиторія знає, що ми створили це турне разом.

ionnalee: Звичайно, кампанія була великим ризиком. Не було жодних гарантій, що моя аудиторія підтримає мене, проте я відчувала, що можу довірити долю кампанії саме їм, незалежно від результату. Як і більшість моїх проектів це було реакцією на опір (законів музичного світу — прим. ред.). Тобто, було два варіанти: краудфандингова кампанія проходить успішно або ніякого туру не буде­. Через те, що я досить нетипова творча одиниця, більшість промоутерів та ЗМІ не знають, чого очікувати від моїх виступів та наскільки велика в мене аудитор­ія. Я не так багато гастролювала раніше, тому для агентів організовувати виступи ionnalee досить ризикована справа.

­­Тож коли я виступаю зараз, моя аудиторія знає, що ми створили це турне разом, і просто неймовірно відчувати це крізь музику, сам виступ, ефекти і реакцію людей на все це.

З огляду на мою специфічність як митця, зв’язок та відвертість у спілкуванні між мною і прихильниками, кампанія на Kickstarter була правильним кроком.

Катя Рогова (INAIA): Яку з ваших пісень ви б дали послухати прибульцям? Що з вашої творчості їм би найбільше сподобалось?) 

В мене вже є пісня для всіх видів інопланетних гостей.

ionnalee: Думаю, залежить від того, які саме прибульці прилетять.

Здається, в мене вже є пісня для всіх видів інопланетних гостей. Для першої зустрічі підійде пісня iamamiwhoami «u-2».

Оля Шурова (Pianoбой): Питання до вас, як до шведки — чи бачили ви Північне сяйво? Просто нам в Україні воно не світить, а це, напевно, дуже надихає. До речі — що вас найбільше надихає в рідній країні.

Мені пощастило побачити трохи українських лісів і я знаю, що природа вашої країни неземна.

ionnalee: Так, багато разів. Найперший раз — коли була ще дитиною: вибігла у поле, зупинилась і була зачарована красою сяйва. 

Коли я буваю в Ісландії або північній частині Швеції, то північне сяйво досить часто можна спостерігати взимку. Виглядає наче зелені промені хаотично танцюють по темному небу.

Мені пощастило побачити трохи українських лісів і я знаю, що природа вашої країни неземна. Загалом природа пробуджує в мені відчуття вдячності та зв’язку з нею. Щоб поєднатись з природою недостатньо красивої картинки на екрані — потрібно відчути все наживо.

Якось я бачила горбатого кита, який бив хвостом по воді всього в декількох метрах від човна зі мною, оце було дійсно вражаюче, мій пульс підскочив.

­Ната Сміріна (Pur:Pur): Впевнена, що у вашій кар’єрі були періоди, коли вашу творчість недооцінювали або зовсім не розуміли. Що ви порадите виконавцям, які опинялися в схожих ситуаціях?

Коли мої внутрішні батарейки сідають, я вимикаю увесь навколишній галас та намагаюсь віднайти себе, своє внутрішнє «я».

ionnalee: Наша робота основана на емоціях. Досить важко віддаляти себе від цього. А сьогодні, коли більшість музикантів з кожним новим релізом намагаються вигадати велосипед, напруження лише зростає. Ти вкладаєш у нову роботу дуже багато сил, але отримуєш набагато менше, бо розплата — досить абстрактна річ в інтернеті.

Коли мої внутрішні батарейки сідають, я вимикаю увесь навколишній галас та намагаюсь відновити зв’язок з собою як з простою людиною, зі своїм бажанням творити. Важливо віднайти себе, своє внутрішнє «я», незважаючи на всю статику, заради самовираження.

Ната Сміріна (Pur:Pur): Що робити, коли вашу творчість розуміє лише вузьке коло людей? Як при цьому артисту знайти сили рухатись далі? Як ви долали депресії, якщо вони у вас були?

Також нових сил мені надав Привид — песик, якого я забрала з притулку. Коли я роблю його життя кращим, то і сама стаю щасливішою.

ionnalee: Так, в мене бувають депресії. Вони з’явилися через робочі перенавантаження, які в свою чергу негативно впливають на моє здоров’я. Також депресія була наслідком самоаналізу важливості моїх проектів та мого місця в музичній індустрії.

Звичайно, пережити ці складні періоди мені допомогли лікування та підтримка. Своєрідними ліками стали гастролі, адже я змогла на власні очі побачити прихильників своєї творчості, відчути їх, почути їхні історії. Це неоціненний досвід, завдяки цьому моя творчість наче ожила.

Також нових сил мені надав Привид — песик, якого я забрала з притулку два роки тому. Коли я роблю його життя кращим, то і сама стаю щасливішою. І, звичайно, я вдячна долі за свою родину з лейблу To whom it may concern.

Оля Діброва: Хто створив той білий яскравий комбінезон, у якому ви виступали з Röyksopp на фестивалі Atlas Weekend у Києві минулого року?

ionnalee: Це моя власна робота.

Станіслав Іващенко («вагоновожатые»): Уявіть, що у вас є можливість прожити один день з життя будь-якого музиканта. Хто б це був і чому?

ionnalee: Хм, складний вибір, але я б обрала Arca (Алехандро Герсі, венесуельський музикант  та діджей — прим. ред.).

Він надзвичайний продюсер та артист, його сміливість надихає.

Роман Бахарєв (Bahroma): Куди ви помандруєте в першу чергу, коли квантові стрибки стануть реальністю — в минуле чи майбутнє?  В який саме час і чому саме туди?)

Я б хотіла опинитись у Флоренції в кінці XV століття, щоб помалювати та поспілкуватися з Леонардо да Вінчі.

ionnalee: Я живу сьогоденням, але з надією на краще майбутнє. В політичному та екологічному плані  наш світ наче темне місце у всесвіті. З іншого боку наука розвиваються дуже швидко. Мені було б цікаво побачити, яке майбутнє за межами Землі та чи зможе людство зменшити вплив на нашу планету, подорожуючи за межі Сонячної системи.

Якби я змогла опинитись в минулому, то я б хотіла опинитись у Флоренції в кінці XV століття, щоб помалювати та поспілкуватися з Леонардо да Вінчі.

Лесик Omodada (Tik Tu): Чи є у вас страх смерті і як він впливає на творчість?

ionnalee: Я ніколи не сприймала життя як даність. Саме страху смерті в мене ніколи не було, але так, на мене впливають думки про мінливість життя.

^{Редакція вдячна за допомогу в підготовці матеріалу Аліні Кучмі та Happy Music Group}

Ідея, текст: Олексій Подчашинський
Фото: Надія Белік, Фурка Іщук-Пальцева, Ната Кажан, Ярослав Астахов, Ольга Закревська

Update. Друзі, Йонна Лі вже в Києві.