Після двох років роботи гурт «Бумбокс» видає новий альбом «Таємний Код: Рубікон». Вперше в історії гурту він складатиметься з більш як 11 пісень. Платівка буде подвійною: сьогодні, 12 вересня, вийшла перша частина «Таємний Код», а за два-три місяці з’явиться і «Рубікон».  

До першої частини «Коду» потрапило сім пісень: вже відомі слухачам сингли «Тримай мене», «Твій на 100%», «Безодня» та «ДШ», а також нові композиції «Дрантя», «Побачимось» та «Ангела» (рімейк на пісню гурту «Крихітка Цахес» «Ангела як я»).

Напередодні релізу фронтмен Андрій Хливнюк розповів Open.ua про секрети «Таємного Коду», випуск пісень як засіб лікування, новий досвід під час роботи над альбомом, роль усіх учасників гурту в створенні пісень та його авторитарність в прийнятті ключових рішень.

За тиждень до випуску альбому ви представили дуже сильну пісню «ДШ». Почув в ній і біль загальний, пов’язаний з війною й всім, що відбується в нашій країні останні роки, і біль особистий, душевний.

Ви вкладали в пісню одні сенси, кожен слухач почує щось своє. Випустивши пісню ви наче відпустили її існувати своїм життям. Тобто в якомусь сенсі створення і випуск пісень для вас є терапією. І, можливо, якісь пісні хотілось записати, щоб позбутись проблеми чи болю.

Чи є в новому альбомі твори, які хочеться залишити лише у запису й не виконувати їх на концертах — занадто важка тема пісні, занадто важко проговорювати слова пісні і згадувати те, через що з’явилася пісня?

Після випуску пісня починає жити своїм життям. Це також спосіб і засіб лікування. І не тільки себе, а і слухачів.

Будь-який музикант чи інша творча особистість здатна гостро емпатувати або здатна переживати сама, не за когось, а особисто (а ми всі з вами на це здатні) і хоче позбутися власних переживань. Полюбити, зненавидіти або ж просто відпочити від них.

Музиканти — це такі істоти, які свою любов, ненависть і страхи чи навпаки — віру і сміливість — вкладають в звук, звукові сигнали.

Чи буду я виконувати всі пісні з цього альбому? Я не знаю. Захочу і буду.

Чи важко буде мені це робити? Важче, ніж видати це все альбомом і дати людям його послухати, вже не буде.

Тому пісня, яка була оприлюднена, починає жити своїм життям й це також спосіб і засіб лікування. І я вірю, що не тільки себе, а і слухачів, яким це необхідно і яким подобається ця звукова гама. (Засіб лікування — прим.ред.) від різних-різних ситуацій.

Пісня «ДШ» не тільки важка лірично і дуже особиста, але це і звернення вже не до конкретної людини, а до спільноти людей, які розуміють мову спеціальну. Яку я і обрав для того, щоб цю пісню, це звернення, записати.

Новий гітарист гурту Олег Аджікаєв є не лише гітаристом, а і саундпродюсером нових пісень («Безодня», «ДШ» та, напевно, і багатьох інших пісень). В пісні «ДШ» діджей Валік є аранжувальником і саундпродюсером. А як з іншими учасниками й новим матеріалом? Чи можна, наприклад, сказати, що така-то нова пісня — це заслуга Павла Литвиненка, бо там його аранжування й фішки, а в якійсь іншій пісні найбільше чутно вклад ударника Олександра Люлякіна?   

Інші нові учасники гурту (басистка Інна Невойт та гітарист Дмитро Кувалін) лише записуються в студії і виступають на концертах або ж долучаються до створення нових пісень?

І чи залишили в піснях альбому записані вже колишніми учасниками гурту (гітарист Андрій «Муха» Самойло і басист Денис Левченко) інструменти?

Всі учасники гурту мають право голосу, але фінальне рішення завжди за мною.

Безумовно ми не викидали ніяких інструментів, які були записані у французькій студійній сесії. Безумовно всі учасники гурту мають право голосу, завжди мали й матимуть, стосовно творчості команди. Але на етапі прийняття рішення, яким це буде на виході, право голосу маю тільки я.

Адже хтось повинен взяти на себе відповідальність. Наприклад, сказати, що сьогоднішня студійна сесія закінчилась.

Бо можна багато варіацій на тему однієї гармонії й мелодії заграти й спробувати, музиканти можуть пропонувати, але саме я, коли щось чую, кажу, що так, ось це воно, воно піде в цей альбом з такою назвою з таким-то номером в списку пісень і буде екранізовано приблизно як я собі бачу, і вийде в такі-то дати. Хтось це має знати. В конкретному випадку з гуртом «Бумбокс», станом на сьогодні, така людина я.     

А ви впевнені коли приймаєте таке рішення?

Так, я впевнений коли приймаю рішення. До того, як я стану впевнений, я його не приймаю. Суть його прийняття саме в цьому і залежить, що треба вже на чомусь зупинитись. Відчуття того, що це воно, нарешті.

Що стосується ролі учасників гурту в створенні пісень, то, наприклад, Литвиненко став автором таких суперхітів як «Люди» і «Сталеві квіти».

А з нового альбому?

За одну тільки музику до пісні «Побачимось» чи «Ангела» Литвиненко вже вартий називатись не просто саундпродюсером, а, на мою думку, легендарним українським рок-композитором.  

Що в новому альбомі є такого, чого ще не було в жодному з альбомів ББ? Окрім кількості пісень.

За одну тільки музику до пісні «Побачимось» чи «Ангела» Литвиненко вже вартий називатись легендарним українським рок-композитором.  

Все нове. Нічого такого раніше у нас не було. Нічого з того, що ми використали, ми не використовували раніше. Хоча стилістично це той самий «Бумбокс». Новий склад музикантів. Нові, інші, студії. Кардинально інший і кращий підхід до використання технічних засобів і в Україні, і закордоном.

Що ще? Команда, яка виросла, мається на увазі й менеджмент гурту також. Виросла просто в геометричній прогресії. Виросла якісно, а не кількісно.

Ще одна важлива річ — це можливість донести цей матеріал до слухача не будучи залежним від форматності. Як це і було, в принципі, останні роки. Просто в якісь моменти нам це вдавалось важче, особливо на перших етапах. Хоча з іншого боку нас це особливо і не обходило. І сьогодні також, як і колись, ми незалежні від форматів медійних, засобів масової інформації. Це дуже ново для мене.

Новим і цікавим етапом для мене є зіткнутись підсвідомо не бажанням релізу, але зробити реліз.  

Квитки туру «Таємний Код: Рубікон»

Квитки на київський концерт (9.11, Палац спорту)

До платівки потрапили саме нові пісні, створені за останні 2 роки чи є пісні, в основі яких — давні чернетки та ідеї.

Гіпотетично пісня «Побачимось» могла потрапити до «Голого короля».     

Здебільшого це пісні написані протягом останніх двох років. Я завжди лишаю одну чернетку від попереднього альбому в наступний. І саме в цьому альбомі такою піснею є… Дайте згадати.

Це була віршована чернетка, замальовок на пісню «Побачимось». Гіпотетично ця пісня, з дописаним текстом, зробленою мелодією і дописаним аранжуванням, могла потрапити до «Голого короля».     

Цікаво. А чи будуть у другій частині альбому дуетні пісні, якщо можна вже про це говорити. Яка доля пісні з The Вйо? В різних інтерв’ю ви називали команду «Гуцул Каліпсо» одним з ваших улюблених українських гуртів. З ними не намагалися записати пісню?

З The Вйо ми працювали над піснею «Голий король», але моє бачення пісні як музичного продюсера в якийсь момент сказало мені, що цей дует до цієї пісні не підходить. Емоційно і стилістично у нас не вдалося передати те, що хотілось на той момент. З величезною повагою і любов’ю до легендарного гурту The Вйо. А вони насправді легенди української музики, набагато старші за нас, які існують і мають успіх.

З приводу інших можливих дуетів, з тими ж «Гуцул Каліпсо». Швидкість прийняття рішень, наявність технічної бази і можливості в необхідний термін зробити необхідну справу на сьогоднішній день, на жаль, головують над бажанням зробити спільну пісню.    

Над якою піснею з «Таємного коду» ви працювали найдовше, а над якою навпаки?

Найшвидше була записана пісня «Рубікон», а найдовше я працював над піснею «Тримай мене».

Будь-яка пісня може набриднути, навіть найдорожча. Співаючи старі пісні ви можете вкладати в них нові сенси, а що ще допомагає виконувати одні і ті ж самі, хоч і улюблені, пісні й не втомитися?

Це мої улюблені пісні.

Олексій Подчашинський

^{Дякуємо за допомогу в організації бесіди прес-агента гурту Ольгу Черткову}